Нарешті, ми дочекалися! :) Піккардійська Терція видала свій перший концертний DVD. Крім того, йдеться про концерт у Львові – тож є величенький шанс, що атмосферу Ви крізь запис відчуєте дійсно особливу. Не лише тому, що Львів такий. Не лише тому, що "піккардійці" такі. А й тому, що Львів – це дім, а вдома концерти завжди звучать дуже... тепло, особисто, гранично щиро – правда ж? Втім, тепер кожен має можливість переконатися в цьому на власні очі. Ну а переконувати в тому, що воно того варте – мабуть, нікого і не потрібно.
"Піккардійська терція" на "Трипільському колі 2010"
З 1 по 4 липня у у Ржищеві (Київська область) відбудеться фестиваль "Трипільське коло". На фестивалі виступатимуть «Піккардійська терція» (1 липня), Mаd Heads XL, «Крихітка», «ДахаБраха», Osimira (Беларусь), Wadada (Польша), «АтмАсфера», «ДримбаДаДзига», «PoliКарп», «Русичи».
9 квітня - Біла Церква. 19:00, Палац культури ВАТ «Росава». 17 квітня - Кам'янець-Подільський. 19:00, актовий зал коледжу ПДАТУ. 18 квітня - Хмельницький. 19:00, обласний музично-драматичний театр ім. М.Старицького. 19 квітня - Рівне. 19:00, Палац культури «Текстильник».
"ПІККАРДІЙСЬКА ТЕРЦІЯ" 9 КВІТНЯ ВИСТУПИТЬ У БІЛІЙ ЦЕРКВІ З ПРОГРАМОЮ "САД АНГЕЛЬСЬКИХ ПІСЕНЬ"
Славетна українська вокальна формація «Піккардійська терція» 9 квітня 2010 року виступить з програмою «Сад ангельських пісень» у місті Біла Церква, в ПК ВАТ «РОСАВА». Концерт проходитиме в рамках благодійної акції «Храм душі», метою якої є наповнення бюджету на будівництво православного храму в селі Трушки Білоцерківського району Київської області.
Як повідомили організатори події - Сергій Істомін та протоієрей Максим Волинець, протягом 2010 – 2011 років планується ряд подібних заходів за підтримки благодійного фонду «Передзвін століть» та рекламної групи «4х4». Нагадаємо, що у вересні 2009 року в місті Біла Церква відбувся унікальний концерт під відкритим небом, який мав назву «Передзвін століть» за участі саме цих організаторів. Вони показали, що і в невеликому місті - Білій Церкві, можна провести захід високого європейського рівня. Не так давно в рамках благодійної акції «Храм душі» також пройшов концерт, який зібрав повний зал людей, адже на сцені місцевого палацу культури виступав народний артист України Микола Гнатюк.
Вартість квитків: 80-180 грн. Інформація для киян: організатори потурбувалися про вас – у день концерту можлива організація проїзду мікроавтобусами благодійного фонду. Вартість – 30 грн. у дві сторони. За детальною інформацією та замовленням квитків звертайтеся за телефоном: +380986866215.
На запитання, “як часто готуєш”, тенор-універсал вокальної формації “Піккардійська терція” Ярослав Нудик відповів скромно: “За потреби”.
Притім зазначив, що має записничок з кулінарними рецептами, а своєю коронною стравою вважає таджицький плов, що скуштував понад двадцять років тому – коли служив у війську, в Білорусії. Згадує, що частував смакотою кухар-призовник з Таджикистану, напівпуштун-напівтаджик. Поїв тоді Нудик плову, вподобав так, що записав рецепт, та й… забув про нього. А згадав про страву, а головне – почав готувати два роки тому, коли випадково надибав рецепт у своєму армійському блокноті. Щоправда, деякий час не мав до нього всіх приправ. Тепер, каже, знайшов.
Але відкривати рецепт своєї козирної страви категорично відмовився. Сказав тільки, що це перепис весільного плову, який роблять зі щонайменше ста кілограмів рису. Сам Нудик для друзів готує, зазвичай, із двох кілограмів.
Не любить готувати канапок. Хіба, каже, як дуже голодний. Розповідає, що отримує задоволення тільки від приготування того, що “має варитися-паритися”.
Дуже любить готувати страви зі свіжої риби – коропа, товстолоба чи щуки. Вміє робити й суші – навчився від професійного кухаря в Америці. Наголошує, що для їх приготування треба не стільки знати про приправи, як вміти правильно приготувати рис – з додаванням оцту і цукру, “бо японська кухня дуже претензійна, і порції у ній вимірюються до мікронів”. Додає, що суші робити набагато простіше, ніж наші вареники і пельмені. Й їх готує Ярко, але тільки ліпить, а місити тісто ще не навчився.
Рецепти вподобаних страв Ярослав записує “як етнограф”, перебуваючи в тій чи іншій країні. З Польщі, наприклад, привіз кілька рецептів смачних супів і перепис горохової каші з м’ясом, яку, за словами Ярка, у різних регіонах Польщі готують по-різному – рідкішою чи густішою. Переконаний, що у Німеччині всі страви підлаштовані до пива, у Франції – до вина. А китайці, розповідає, дуже вправно імпровізують з куркою, подаючи її у розмаїтих кисло-солодких соусах.
Принагідно цікавлюся, чи не планує піккардієць відкрити власний кулінарний бізнес. У відповідь Ярко сміється: “Наразі для цього бракує статків...”.
Щука з хроном тушкована від Ярослава Нудика
На 500 грамів щуки – 2 ст. ложки вершкового масла, половину 200-грамової склянки сметани, половину великого кореня хрону, 1 ст. ложка оцту, 1 чайна ложка цукру, сіль за смаком. За бажанням – півкілограма картоплі для гарніру
Спосіб приготування
Очищену й нарізану порційними шматками щуку покласти у змащену вершковим маслом форму, посипати подрібненим на тертці хроном, залити сметаною і тушкувати на маленькому вогні близько години. Потім щуку перекласти в іншу посудину, а у сметану, що залишилася у формі, де щука тушкувалася, додати вершкового масла, цукору та оцту. Подавати щуку, поливши сметанним соусом.
І кулінарний анекдот від піккардійця
Не знаєте, як відрізнити гриб від ягоди? Відваріть. Якщо вийшов суп – це гриб. Якщо компот – це ягода.
Житомиряни не відпускали «Піккардійську терцію» зі сцени
- Є ще буквально два міста, де як і ви, з другої пісні аплодують так, ніби це вже був кінець концерту, - вдруге вийшовши на біс, звернувся до житомирської публіки тенор «Піккардійської терції» Андрій Капраль.
Сказати, що концерт піккардійців на сцені театру ім. Кочерги пройшов успішно, означає не сказати нічого. Важко пригадати, кому із артистів востаннє житомиряни аплодували так щедро і щиро.
Концерт вокальної формації кілька разів переносили, однак, справжнім шанувальникам це не завадило прийти – зал був заповнений.
- Ми так давно у вас не були, - розпочав виступ художній керівник колективу Володимир Якимець. - Дуже просимо вибачення... То - криза, то - карантин, але відмінити справжню дружню зустріч не можна, її можливо тільки перенести. І, слава Богу, у нас сьогодні вона відбулась.
За 17 років існування колективу солісти «Піккардійської терції» вже не вперше приїжджали до Житомира, кожен їх виступ – це незабутня подія, тож і останній концерт не став виключенням. Разом з артистами житомиряни співали давно відомі композиції «Трамвай», «Сад ангельських пісень», «Берег ріки», а також, затамувавши подих, слухали найновіші пісні, які ще не увійшли до платівок.
Дві години пролетіли непомітно, артисти виконали останню пісню, подякували і пішли зі сцени. Глядачі, не жаліючи долонь, аплодували стоячи, і навіть не думали розходитись – всі бажали продовження. Піккардійці двічі виходили на біс, щоразу отримуючи все більше і більше оплесків.
- Це неймовірний концерт, - ділиться враженнями житомирянка Тетяна Галицька. – Він перевершив всі мої очікування. Я слухала пісні «Піккардійської терції», дивилась їх виступи по телевізору, однак, не могла уявити, що отримаю стільки задоволення. Весь зал був у захваті, найкращий доказ – це шалені оплески, які лунали з найпершої пісні. Думаю, заряду, який ми всі отримали сьогодні, вистачить не на день і не на два
Адміністрація сайту просить вибачення за неперевірену інформацію. За словами художнього керівника гурту Володимира Якимця в цей час „Піккардійська терція” перебуватиме в Швейцарії. А отже Андрій Капраль участі в проекті брати не буде.
Концерт легендарної вокальної формації, що був перенесений через карантин, у Вінниці все-таки пройде. Свою нову концертну програму головні соловейки України представлять 28 листопада о 19.00 в Будинку офіцерів.
У суботу, 28 листопада, о 19.00 в Будинку офіцерів відбудеться концерт славетної вокальної формації "Піккардійська терція".
- "Усе тобі" - така назва нашої нової концертної програми. Її можна продовжити: усе, що тобі подобається, - відзначають у своїх інтерв'ю музиканти. - Тобто прозвучать як улюблені багатьма пісні, які ми давно не виконували, так і хіти, без яких вже не обходяться наші виступи. Це - "Старенький трамвай", лемківська пісня "Гей, пливе кача", звичайно, "Пустельник" і "Сад ангельських пісень".
"Піккардійці" запевняють: задовольнять смаки усіх глядачів, що прийдуть на концерт. І в цьому сумніватися не доводиться! Концерти гурту - а 24 вересня "Терція" відсвяткувала 17-річчя! - завжди проходять з аншлагами. І хоч колектив добре знають не тільки повсюди в Україні, а й - за кордоном, суперзірками музиканти себе не вважають.
- Ми не Майкли Джексони і не Мадонни, не вважаємо себе "зірками", живемо нормальним життям, - скромно відзначає тенор та художній керівник "Піккардійської терції" Володимир Якимець. - У нашому рідному Львові вже усі звикли, що нас можна зустріти на вулицях. Хоча раніше за нами ходили люди і співали "Старенький трамвай" чи "Берег ріки".
Сьогодні "Піккардійська терція" залишається найуспішнішим в Україні колективом, що впроваджує на естраді а-капельний спів. З часу створення формації музиканти презентували десять альбомів та безліч різноманітних програм: фольклорної, духовної, класичної, розважальної музики. "Піккардійці" залюбки також співають рок, джаз та кантрі, а виводити свої мелодійні пісні взагалі можуть на 12 мовах світу!
- Виконуємо пісні не тільки англійською, італійською, російською та французькою, а й залюбки співаємо естонською, німецькою, мадярською, фінською та багатьма іншими мовами, - діляться співаки. - Звичайно, ми не поліглоти, але щоб нормально виконати пісню, маємо знати, про що йдеться, тому робимо переклади. Та якщо говорити по секрету, то жоден з нас нормально навіть англійською не володіє.
Свої голоси "піккардійці" вважають найдовершенішим інструментом, за допомогою якого до людей можна донести слово. При цьому, зізнаються, особливих маніпуляцій, аби підтримувати голос, не роблять.
- Щодо сирих яєць для покращення голосу - це брехливий міф, - зазначає Володимир Якимець. - Ми принципово ні в чому собі не відмовляємо. Крім, як перед виходом на сцену не можна пити холодне, газоване та не їсти морозива. Але це залежить від окремого організму. Наприклад те, що можна перед концертом басу, не можна тенору, і навпаки. Це все залежить від людини.
Піккардійська Терція замість концерту дала сеанс музичної терапії
14 листопада, попри усі скасування і заборони масових зібрань і акцій, найвокальніша українська формація – гурт «Піккардійська Терція» - давала свій черговий-плановий концерт у Києві. Атмосфера була просто дивовижною, прониклись навіть два міністри – культури і внутрішніх справ (і всі без масок).
Піккардійці за кілька днів до концерту надіслали усім запрошеним повідомлення про те, що на вході на концерт роздаватимуться маски. Ми приготувалися, що підемо на маскарад - натомість, лише у гардеробі «Жовтневого» нам жінка в масці запропонувала бінокля, який, на жаль, не рятує від страшної епідемії.
Врятував концерт. Ще на початку «вокальна формація» заявила, що у зв’язку з епідемією концерт довелося скасувати й призначити сеанс музичної терапії. Піккардійці радили усміхатися, радіти, підспівувати і підстукувати, з чим практично вщент забита зала справилась.
Піккардійці почали з народного, приправили вже давно популярними гітами – «Шізгарою» (I'm your Venus), в основу якої покладена народна «Ти просила, а тебе я не пускав», «Капелюхом», «Рікою» та іншими піснями. Терція презентувала чоловічу версію «Горіла сосна, палала», в якій під сосною стоїть не дівчина, а чоловік з вусами і голить собі ті вуса бритвою з лезами. Оскільки з вусами у Піккардійців лише Славко Нудик – йому й випала честь взяти соло на цю пісню.
Під час концерту Терція передала усім киянам «Великий цьом», який, на думку гурту, має вилікувати від грипу краще за «Таміфлю». Статистику захворювань грипом під час цього концерту ми навряд чи десь віднайдемо, а от іншою – музично-піккардійською хворобою, здається, перехворіли усі присутні в залі. Терція не залишила байдужим нікого, двічі на біс, три пісні зал стояв і тупотів ногами, плескав у долоні, вимагаючи почути пісню про людей у республіці Чад і про дзвінких дітей на смітниках – «Старенький трамвай». І таки дочекалися. Коли на сцені вже геть зникло світло, половина залу вже звільнила приміщення, не повіривши у те, що після першого «Бісу» Терція може вийти ще, «Трамвай» таки виїхав на сцену і зал перемістився прямо під неї, люди танцювали і співали, щасливі, цілуючись і передаючи цей «прекрасний, добрий вірус» одне одному.
"Піккардійська терція" вдало спекулювала на епідемії грипу...
"Піккардійська терція" у суботу, 14 листопада, презентувала киянам програму під назвою "Усе тобі".
"Ця програма не є новою за композиціями, але вона нова у такій концепції, - розповідає Славко Нудик, вокаліст " Піккардійської терції ". - Пісні з цієї програми жодного разу не виконувались на одному концерті. Адже ми склали програму, враховуючи побажання публіки, те, що вони зазвичай вигукують на концертах, і назвали її "Усе тобі".
Розпочали "піккардійці" свій виступ такими словами: "Епідемією нас не налякати. Замість марлевих пов'язок та "Таміфлю" ми подаруємо вам сеанс доброї терапії".
Хоча марлеві пов'язки перед входом до зали таки пропонували. "Люди бояться, - продовжує Славко Нудик. - Люди навіть хотіли здавати квитки через епідемію, ми обіцяли їм, що забезпечимо масками".
Але сеанс позитивних емоцій, які дарували "піккардійці", міг перемогти будь-яку хворобу, повідомляє ТСН. До речі, до вокальної формації долучились барабанщик і перкусіоніст. Особливо глядацьке око порадував останній, який вражав глядачів своєю яскравістю та харизмою.
"Перкусіоніст Іван Вощина раніше працював у Росії, - продовжує Славко. - Був у команді музикантів Валєрія Лєонтьєва, а коли повернувся до Львова, почав працювати з нами. А барабанщик Ігор "Марцефал" Лесько працював ув ансамблі "Смерічка", він один з найвідоміших барабанщииків України".
Щодо самого концерту, то не обійшлось без відомих композицій "піккардійців" - "Капелюх", "Ти на землі – людина", "Сад ангельських пісень", "Пісня про Львів" та дружніх шаржів "Sole Mio" та "Les Champs-Elysees". Серед нових композицій, які "піккардійці" виконали на концерті, були дві пісні Володимира Івасюка "Повір очам" і "Відлуння твоїх кроків" та пісня на слова Антонича "На вітер".
Не обійшлося і без жартів. Вокальна формація переробила пісню "Горіла сосна" на жартівливий манер - замість розплітання коси вони оспівали обряд "гоління вусів".
"Цю пісню ми співали ще коли були студентами, створили її спеціально для "капусника". Вирішили, що і для нареченого має бути обряд, не тільки для наречених. У нас молодий голить вуса, що символізує, що його молодість вдіходить".
"На біс" шанувальники "Піккардійської терції" викликали артистів кілька разів , поки ті не заспівали славнозвісний "Старенький трамвай".
14 листопада у київському Жовтневому палаці — «Піккардійська терція»
У столичному Міжнародному центрі культури і мистецтв «Жовтневий палац» відбудеться концерт вокальної формації «Піккардійська терція». Це вже стало доброю традицією — п’ятий рік поспіль восени влаштовувати свій сольний виступ у столиці. І щоразу збирати аншлаг! До речі, тепер піккардійців не шестеро, а восьмеро на сцені (дев’ятий — їхній незамінний продюсер Роман Климовський). Серед «новобранців» — барабанщик Ігор Лесько та перкусіоніст Іван Вощина. Як відомо, «Піккардійська терція» любить експериментувати... Про останні події в житті вокальної формації та про київський концерт «День» говорить з Ярославом НУДИКОМ.
— «Усе тобі» — така назва цього концерту. Її можна продовжити: усе, що тобі подобається. Тобто прозвучать як улюблені багатьма пісні, які ми давно не виконували, так і хіти, без яких вже не обходяться наші виступи. Це — «Старенький трамвай», лемківська пісня «Гей, пливе кача», звичайно, «Пустельник», «Сад ангельських пісень»... Хочу запевнити глядачів, які прийдуть 14 листопада у Жовтневий палац, що задовольнимо усі смаки. А публіка на наші концерти приходить різна — її віковий діапазон від 5 до 80 років, чим, до слова, може похвалитися не кожен виконавець.
— Ярославе, як пояснити, що по телебаченню кліпів, виступів «Піккардійської терції» не показують, а на ваших концертах аншлаги?
— Це — результат нашої багаторічної праці (вокальній формації «Піккардійська терція» вже вісімнадцятий рік пішов). І ми щасливі, що люди, незважаючи на нашу мізерну появу в телевізійному і радіо-просторі, приходять на виступи піккардійців. Щодо кліпу... Він — повноцінний — у нас один. Створений у 1995 році на пісню «Нехай і холод, і вітри». Бо сценарії, на які пропонувалися відзняти кліпи, не знаходили у нас підтримки. Там усе сходилося на крутих машинах, дівчатах в міні, квітах... Одним словом, банальщина.
— Як позначилося на вашій творчості те, що «Піккардійська терція» перша із популярних гуртів стала Шевченківським лауреатом?
— Нас висунуло Управління культури Львівської обласної ради. Правду кажучи, ми не сподівались отримати Шевченківську премію. І було несподівано та надзвичайно приємно, коли її присудили. Скажу без зайвої скромності, що досі такі молоді виконавці ще ніколи її не одержували.
Цікаво те, як присудження Шевченківської премії «Піккардійській терції» сприйняло наше оточення. Досвідчені музиканти, з якими ми зростали, щиро вітали, розуміючи вагу звання. Звісно, були і заздрісники, про яких говорити не хочеться. Траплялося й таке, що людям доводилося пояснювати, що це за премія... Між іншим, тоді найпопулярніше запитання було — на що витратили гроші. І я щиро відповідав: більше половини коштів ми віддали на допомогу хворим дітям, а решта — на власні потреби, зокрема, купівлю мікрофонів...
— Нещодавно піккардійці їздили в благодійний тур «З вірою і любов’ю», що проходив під патронатом глави УГКЦ блаженнішого Любомира (Гузара). Відомо, що коли блаженнішому Любомиру називали музикантів, які братимуть участь, він сказав, що, зокрема, знає «Піккардійську терцію». Ярославе, ви часто берете участь у благочинних акціях?
— Дуже приємно, що глава УГКЦ нас чув і знає. До речі, це ще раз свідчить про віковий та професійний діапазон нашої публіки... Щодо туру «З вірою і любов’ю», то нам було за честь брати у ньому участь. Узагалі «Піккардійська терція» — частий учасник благочинних акцій, зокрема у Львові. До таких справ спонукають наші серця.
— Скажіть, репертуар піккардійців різниться залежно від географії виступів?
— Тільки коли ми гастролюємо на Заході, намагаємося заспівати бодай одну пісню мовою країни, де виступаємо. Наприклад, «Sole mio» зробили, коли їхали до Італії, чи «Shamps Elysees», коли вирушали до Франції.
— Ярославе, в «Піккардійської терції» є так звана опікунська рада, яка складається із партнерів, друзів, фанів.
— Опікунської ради, яка б збиралася на чергові та позачергові засідання, немає. Є надійні партнери, зокрема, «День», з яким у нас співпраця вже впродовж десяти років. Ще наприкінці 90-х, коли у Львові був корпункт газети, ми знімалися для рекламної акції видання. Це фото, на якому піккардійці «трамвайчиком» на старій львівській вуличці з «Днем» в руках, часто з’являється на ваших шпальтах. Тоді ще не наймали відомих людей для промо — ми це робили з переконання. Є надійні друзі, які, якщо потрібно, допоможуть. Є вдячні прихильники. Наприклад, ми були зачислені до Лікарського клубу Львова. І його президія довго вагалася, до якого фаху все-таки нас зарахувати. Врешті-врешт, зачислили до психотерапевтів... Чи якось нам написали, що в Києві жінка народила трійко дівчаток під нашу пісню «Сад ангельських пісень». І ми мусили їхати до новонароджених і співати їм наживо... Це приємно. Але це нас зобов’язує. Зобов’язує накопичувати позитив, добро і любов, щоб через пісні «Піккардійської терції» дарувати їх людям.
Коментарів : 0
