Як на мій смак, перший том "Антології", на момент свого виходу, став кращим альбомом "Піккардійської Терції". Вважав його таким дотепер – і чекав на видання другої частини. Навіть дещо хвилювався, чи не буде вона гіршою, ніж перша. І ось, вийшов "Фолк" – тепер не хвилююся. Цей альбом не просто не гірший, він – абсолютно інший. Згадую зараз, як вперше почув спів "Терції" десь із десяток років тому – здавалося тоді, що втілені ангели співають. Згодом стало більше інших вражень. Але зараз, на цьому альбомі – знову чую ті голоси. Майже. Бо тепер це голоси ангелів, які сповна пізнали земне людське життя, його сміх, сльози, страх, любов, зраду, прощення і прощання – пізнали, та не забули про своє небесне коріння. І саме тому можуть своє знання підняти й очистити – і донести. Тут знайшлося місце для хлоп’ячої усмішки, але в цілому я б назвав альбом – строгим. Тобто, тут немає зайвих рухів, самі лише чисті, точні лінії – і саме в цьому їхня краса. Така, що не впадає в око, не ріже блиском. Проста – але така вірна. І ще. Пісні, що їх тут заспівано, цілком можна назвати "земними" за змістом. Але, тим не менш, це – справжній духовний спів. За внутрішнім наповненням. Отже, пропоную замислитись і щодо нашого земного життя. Його цінність теж визначається не стільки змістом, переліком зовнішніх подій, скільки наповненням...

Антон Йожик Лейба [http://www.umka.com.ua]