УВАГА! Змінилася адреса офіційного сайту "Піккардійської терції". Нова адреса: http://www.tertsia.com/

З 21 червня по 5 липня у Черкасах проходитиме міський фестиваль кам’яних фігур «Живий камінь»

4 липня в рамках фестивалю виступатиме "Піккардійська терція"

Відкриття: 21 червня, о 12.00 в парку 50-річчя Жовтня (Соснівка)

Фото з МаZепаФесту

На ”Мазепа-фесті” співатимуть ”Вій” і ”Піккардійська терція”

Із 5 до 8 червня в Полтаві пройде шостий всеукраїнський етнорок-фестиваль ”Мазепа-фест”. У його рамках будуть день кіно, вечір етномузики і дводенні рок-концерти.

Третій фестивальний день (7 червня) завершить ”Піккардійська терція”

"Піккардійська терція" свої обіцянки виконує!

Дніпропетровцям приємно, що зі львівським чоловічим секстетом "Піккардійська терція", який має вже світову славу, у нас складаються дуже тісні і дружні стосунки. Мало того, що протягом менш, ніж року він побував у нас вже тричі, так тепер навіть презентацію свого нового альбому "Етюди" проводить саме у нас, а не у рідному Львові. Офіційна ж презентація у Києві відбудеться восени. Львів”янам імпонує наша легкість, доброзичливість і щирість. І, як сказав керівник колективу Володимир Якимець, вони нам довіряють.

Це вже стає традицією, що на концерти секстету зал заповнюється вщерть, зал знає напам”ять багато пісень і охоче підспівує найулюбленіші, або просто на пропозицію Андрія Капраля повторює за ним найскладніші музикальні пасажі. Андрій навіть дивується здібностям слухачів. Та, мабуть, саме завдяки ним ми і удостоїлись великої честі. Коли минулого разу Андрій, як завжди, звернувся до залу з проханням підспівати найпопулярнішу пісеньку "Старий трамвай", то виконання було таким чистим і дружнім, що Володимир Якимець пообіцяв включити запис цього підспіву у новий альбом. І ось тепер в альбомі "Етюди" дніпропетровці зможуть почути й свої голоси.

У концерті було багато нових пісень, так само прекрасних, як і знайомі раніше. Репертуар був знов таки різноманітним - від "маланки" до сучасних пісень, від року до джазу, українською, іспанською, англійською мовами. Це знамените акапельне виконання. Андрій Капраль та Славко Нудик співають самі пісні, а решта співаків голосами зображують інструменти, причому настільки майстерно, що Богдан Богач навіть зриває за це оплески.

На питання, чи не хочуть співаки поекспериментувати - виступити з інструментальним супроводом, або, приміром, допустити у свій чоловічий коллектив жіночий голос, Володимир Якимець відповів, що експерименти навіть з барабаном ні до чого не привели - не поєднується він з голосами! Взагалі акапельний спів -- це народна хорова культура, що базується на світових стандартах, і не варто від цього відмовлятися. Що ж до жінок, то, можливо, невдовзі з "Терцією" заспівають сестри Тельнюк.

-- Чи був у вас хтось за взірець, коли ви починали, і чи наслідують тепер вас?

А.КАПРАЛЬ:-- Краще не мати взірців, тоді знайдеш своє. Отак і ми. Хіба що слухали переспіви "Біттлз". А нас може хтось з молодих і намагається повторити, тільки ми від цього їх відмовляємо, бути копією нецікаво.

-- Ми раді за вас, що ви удостоєні найвищої в країні нагороди - Державної Шевченківської премії. Щиро вітаємо!

В.ЯКИМЕЦЬ: --Дякуємо. Для нас також дуже приємно - адже держава нас не просто помітила, а й визнала. До того ж ми наймолодші з лауреатів, нам усього 15 з "хвостиком", а вік артистів - від 32 до 41.

--Як ви ставитеся до поп-музики? Що вище рок чи джаз?

В.ЯКИМЕЦЬ: -- Досить наївне запитання. Наша группа - не группа стадіонів, наше мистецтво більш камерне. Всілякі шоу нам не потрібні. І навіщо, коли й без цих витівок з першої ноти слухачі вже наші. Але люди люблять і те, і те. І якщо рок-група багато імпровізує під час виконання, то то вже є джаз.

--Ви багато їздите за кордон, як вас там сприймають?

А.КАПРАЛЬ: -- Дуже добре, люди скрізь люди. Три дні тому були на Днях України в Сингапурі, дуже приємно було представляти свою країну там, де, можливо про неї ще не чули. Цього року поїдемо ще й у Німеччину та в інші країни. Це, звичайно, збагачує і нас, і наш репертуар.

-- Ну, а ми вже чекаємо на вас знову. Ми -- ваші.

-- А ми - ваші.

”Піккардійців” у Сінгапурі слухали стоячи

Львівська вокальна формація ”Піккардійська терція” 14 травня виступила на закритті Днів культури України в Сінгапурі. Концерт відбувся в другій за розмірами залі ”Вікторія” азійського міста-держави. З-поміж глядачів були представники української діаспори. Вона налічує майже 500 осіб.

— Посол України в Сінгапурі Віктор Маштабей попередив нас, що сінгапурці стримано сприймають сучасну музику. Але вже після четвертої пісні зал піднявся, почав плескати й підтанцьовувати, — розповідає учасник колективу Славко Нудик

”Піккардійці” провели в місті-державі тиждень.

— Побували в крайній точці Євразії, вмочили ноги в Південно-Китайське море, — розповідає прес-секретар гурту Леся Головата. — Доводилося бути максимально законослухняними. Там жорстоко карають спеціальною пальмовою палицею за корупцію і порушення правил дорожнього руху. Заборонено жувати на вулиці, за це доводиться платити штраф.

Повернувшись з Азії, ”Піккардійська терція” вирушила в турне Україною. Цього тижня гурт відвідає Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя та Одесу.

Наступного року планують проводити Дні культури Сінгапура в Україні.

В Донецьку «Піккардійська терція» перевершила безсмертного Елвіса

В середу, 21 травня, один з найвідоміших вокальних колективів України відвідав Донецьк з новою програмою «Етюди». Львівський секстет «Піккардійська терція» зібрав майже повну залу Донецького обласного академічного театру й викликав справжній фурор у столиці шахтарського регіону.

Львівський секстет «Піккардійська терція» зібрав майже повну залу Донецького обласного академічного театру й викликав справжній фурор у столиці шахтарського регіону.

Золота небесна жінка в такому ж місті загадково живе… Інтригує, чи не так? Це був початок виступу шести чоловіків, відомих далеко поза межами України.«Прощай, прощай, мій рідний край, прощай, моя любов, та де б не був я, мила, знай, до тебе вернусь знов,» - цими словами львівська формація зворушила шанувальників настільки, що дехто навіть розплакався.

Під веселу пісню «Капелюх» вагітна жінка у партері не всиділа й почала танцювати. Це мало кого здивувало, тому що атмосфера на концерті (ФОТО) була родинна, а емоції лилися через край у всіх без виключення. «Чорноморець» та «Маланка», сповнені народними мотивами, занурили шанувальників у минуле, а одну з улюблених та загально знаних пісень «Трамвай» зала співала разом із виконавцями.

Було й анонсоване виконання піккардійцями пісень Елвіса Преслі. Хай не ображаються американці, але в наших шістьох королів акапело, може, вийшло навіть краще, ніж у «короля рок-н-ролу ». Як не дивно, але публіка залюбки підспівувала й іноземним відомим пісням. Найвідоміший твір Джо Дассена «Les Champs-Elysées» («Єлісейські поля», центральна вулиця Парижа – ред.), як виявилося, у Донецьку дуже відомий, адже зала співала замість «Піккардійської терції». Люди в залі двічі переривали виступ піккардійців оваціями стоячи.

На прес-конференції солист гурту Андрій Капраєв розповів, чому вони більше не співають перед футбольними матчами збірної. Виявилося, що забобонні футболісти та тренери нашої команди пов’язали наш програш збірній Італії саме з тим, що перед грою «Піккардійська терція» співала гімн.

Художній керівник гурту Володимир Якимець поділився з журналістами планами на майбутнє. Він розповів, що як такого альбому «Етюди» ще не існує, а цей тур вони роблять як раз для того, щоб вибрати нові пісні, які увійдуть до нього. Він також перерахував своїх українських друзів, з якими можливі спільні проекти. Серед них Тарас Петриненко, Руслана, «Тартак» й «Океан Ельзи». Що ж, чекаймо з нетерпінням.

Наші вітання в День народження Богданові Богачу!

У травні шестиголоса Піккардійська Терція збирається у невеличку подорож Україною, присвячену презентації нової програми та альбому "Етюди".

Випустити платівку, а відтак і вирушити у велике турне, включно зі столичною презентацією у Палаці Україна, хлопці планують восени, однак вже під час травневих концертів можна буде наживо почути майбутній пісенник. З одного боку, найближчі гастролі будуть наче пристрілкою до осінніх подій, а з іншого – це буде таке собі моральне відшкодування піккардійців перед своїми шанувальниками.

«Трапилося так, що з концертами до 15-річчя гурту ми не потрапили до багатьох міст, де є наші численні і затяті шанувальники, – каже Роман Климовський, розпорядник групи. – У травні намагатимемося наверстати упущене, а заразом засвітимо й нову платівку у живому виконанні: тож останні слухачі програми до 15-річчя стануть наче першими щодо майбутньої платівки. Гідна компенсація?»

Остаточний розклад виступів:

Гастролі Україною «Прелюдія до Етюдів»

«Піккардійці» заспівають із дітьми-сиротами на Західній Україні

Невдовзі діти-сироти з Волинської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей будуть слухачами на благодійних концертах, підготовлених спеціально для них «Піккардійською терцією». Такі зустрічі відбуватимуться у рамках соціальної ініціативи компанії мобільного зв’язку «Київстар» «Для людей, для країни». Співорганізатором проекту виступає ГО «Разом».

Власне концерти не є самоціллю, для вокалістів найголовніше – поспілкуватися з дітьми, дати нагоду спільно заспівати на великій сцені, тим самим переконати, що таланти народжуються та мрії збуваються незалежно від соціального статусу. «Дітям, позбавленим батьківської опіки, дуже важливо знати, що хтось у них вірить. Аби чогось досягнути в житті, їм необхідно докладати десятикратних зусиль. – Говорить вокаліст «Піккардійської терції» Славко Нудик. – У кожного з нас є свої вчителі, тому ми були би просто щасливі, якби наші зустрічі стали таким імпульсом, і колись хтось із цих дітлахів давав свої концерти на найбільших сценах!».

Першими потоваришує із «піккардійцями» малеча зі сиротинців Франківської області – вже 7 травня відбудеться концерт у Обласній філармонії. Для найбільш обдарованих дітей-сиріт лауреати Шевченківської премії-2008 проведуть майстер-класи з вокалу.

"Піккардійська терція" прочитали дітям казку

17 квітня, вокалісти "Піккардійської терції" Славко Нудик та Андрій Капраль читали казку "Кіт Муркіт" малятам з колишнього садочку заводу "Сільмаш". Дитяча аудиторія найбільше оцінила досвід "п’ятнадцяти акапельних років" на сцені через бездоганне імітування кожного зі звірят - численних персонажів казки, повідомила прес-секретар вокальної формації "Піккардійська терція".

"Це був своєрідний тест на акторські здібності, - розповідає "піккардієць" Андрій Капраль. - Бо дітлахи не вміють лукавити, тому треба добре попотіти, аби повністю заволодіти їх увагою та викликати різні відчуття. Але якщо вже завойовуєш аудиторію, то тоді заряджаєшся максимальним позитивом, які випромінюють десятки очей".

"Піккардійці" відповіли згодою на пропозицію мами-активістки, яка вирішила зробити свято в дитсадку. "Ми дуже любимо хлопців, тому знайшла на веб-сторінці телефон менеджера Романа Климовського й одразу після вручення Шевченківської премії задзвонила з привітаннями, - розповіла ініціатор акції Мирослава Будняк. - Ніколи не могла подумати, що зірки можуть бути такими доступними. Тоді ж подумала, що Андрій Капраль, як колишній учасник ансамблю при "Сільмаші", не відмовить нам у проханні".

Володимир Якимець: "Піккардійська терція" ніколи не зраджує своїм принципам..."

З усією певністю можна стверджувати: львівська вокальна формація "Піккардійська терція" - унікальне явище в сучасному українському мистецтві. Півтора десятиліття триматися на вершині успіху, при цьому постійно покращуючи художній рівень і використовуючи (за буквально поодинокими винятками) винятково акапельний (без інструментального супроводу) спів, розвиваючи таким чином традиції знаменитого українського багатоголосся - таке до снаги тільки істинним художникам. Нині на естраді з'являється щось подібне, але це лише копії - а вони, як відомо, завжди гірші від оригіналу.

Витончений смак, висока виконавська культура, вірність не моді, а музі - ось що таке "Піккардійська терція". Не випадково вона збирає аншлаги й овації у Львові, Києві та Донецьку, в Польщі, Німеччині, Італії, Канаді, США, Росії.

І теж закономірним було присудження цього року колективу (усій формації й кожному солістові зокрема) найвищої мистецької нагороди держави - Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Сьогодні гість газети "Україна і час" - художній керівник "Піккардійської терції", лауреат Шевченківської премії Володимир ЯКИМЕЦЬ.

- Пам'ятаєш, як усе розпочиналося?

- Ми завжди пам'ятаємо свій перший виступ. Це було 24 вересня 1992 року в актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка. Хвилювалися неймовірно - перший виступ на публіку! Після того співали там не раз, виступали на високих престижних сценах - як-от Палац "Україна" в Києві чи Великий театр у Варшаві, але той концерт пам'ятаємо, наче це було вчора.

- Це і вважається днем народження "Піккардійської терції"?

- Так. Тоді нас було ще четверо - Ярослав Нудик, Андрій Капраль, Богдан Богач і я. Незадовго до того ми, тоді юні студенти музучилища, задумали зробити свій оригінальний проект - спів а капела. Спробували - і, як бачите, вдалося. Трохи згодом до нас приєдналися Роман Турянин та Андрій Шавала. Звісно, "Піккардійську терцію" неможливо уявити без нашого менеджера Романа Климовського.

- Кого вважаєте своїми вчителями?

- Їх багато. Стисло скажу так: це найкращі взірці й представники музичного мистецтва. Завжди підтримував нас Ігор Білозір (світла йому пам'ять!) і ділом, і словом, нехай лаконічною, але напрочуд влучною і потрібною порадою. Закономірно, що в нашому репертуарі є його пісні - "Джерело", "Весільний марш", "Новорічна". Не забуваємо, як на першому нашому конкурсі (обласному відборі фестивалю "Червона рута" навесні 1993 року) нас підтримав заслужений артист України Мар'ян Шуневич. З ним і з музикантами його ансамблю "19 клас" Львівської філармонії й тепер підтримуємо найтісніші дружні зв'язки - і творчі, і людські. Багато дає нам спілкування з народним артистом України Павлом Дворським, легендарним ансамблем "Кобза" та його керівником, народним артистом України Євгеном Коваленком.

- П'ятнадцять років разом - це, скажу тобі, термін! Мабуть, різне траплялося на цьому шляху?

- Звісно, адже і в житті, і в мистецтві легких шляхів не буває. Були складні моменти, часом здавалося: все, вичерпалися, разом більше не можемо. Але минало небагато часу, і приходило усвідомлення: навпаки, не можемо один без одного, ми вже стали родиною. Ясна річ, у кожного з нас свої сім'ї, свої особисті проблеми, але "Піккардійська терція" - єдиний організм, а всі проблеми значно легше долати гуртом.

- До речі, трохи про особисте. У віці Ісуса Христа ти у колективі - єдиний неодружений...

- Що вдієш... Але це не назавжди! У Славка Нудика доньки вже студентки (до речі, Франкового університету). Найстарший серед нас Андрій Шавала, йому (невже?!) сорок один, наймолодший - Богдан Богач, він народився 1975-го.

- Очевидно, за стільки років у вас виробилися якісь принципи, яким не зраджуєте?

- Ніколи не платимо за радіо- й телеефіри. І не тільки тому, що у всьому світі телерадіокомпанії платять авторам та виконавцям пісень (до речі, за чинним законодавством так повинно бути і в нас). Жодного разу не виступали в агітаційних концертах під час передвиборчих кампаній - за жодного кандидата, за жодну партію. Вже хоча б тому, що в кожного з нас можуть бути свої політичні симпатії. Ще один фундаментальний принцип - тільки "живе" виконання на кожному концерті. І, звісно, абсолютна щирість до публіки, стовідсоткова самовіддача. Тільки тоді це повернеться сторицею - переконалися давно.

- Ви багато гастролюєте і в Україні, і за кордоном.

- Ми їдемо на гастролі туди і тоді, коли нас запрошують. Якщо це закордонне турне, неодмінно вивчаємо і виконуємо пісні тієї країни і тією мовою, куди прямуємо. Загалом побували у дев'яти країнах світу.

- Можливо, якісь гастролі запам'яталися особливо?

- Вочевидь, це поїздка в Канаду 2001 року. Ми відлітали в Торонто з Києва із пересадкою в Лондоні 12 вересня і тому застрягли в аеропорту "Хітроу" британської столиці аж на три доби, оскільки всі трансатлантичні авіарейси були скасовані через відомі теракти в Нью-Йорку і Вашинґтоні. З великими труднощами і пригодами нас посадили таки в Лондоні на літак іншої компанії, бо ми катастрофічно запізнювалися на перший концерт, і в Торонто буквально з трапа літака побігли на сцену. Тоді ж побачили в "Хітроу" безпрецедентні заходи безпеки - під час догляду перед посадкою у пасажирів могли вилучити навіть манікюрну пилочку чи примусити роззутися, щоби перевірити, чи не сховане щось заборонене у підошві черевика.

- Володю, всі твої друзі й колеги, чимало шанувальників знають, що серед музикантів (і не тільки їх) маєш оригінальне прізвисько - Дональд. Чому саме так?

- Це було на першому курсі музучилища, ми щойно стали студентами. На першому ж занятті з фізкультури вчитель дозволив нам пограти у футбол. Я біг флангом із м'ячем і раптом хтось гукнув: "Дональде, дай пас!" Тоді я ще не був Дональдом, але пас віддав. Так і пішло.

- А чим є для тебе студентські роки?

- Неймовірним часом, який ні повторити, ні повернути не можна. Це вже згодом усе глибше усвідомлюєш: те, що не опанував студентом з різних причин (зокрема, через лінощі, безглузду звичку відкладати "на завтра"), вже не надолужиш, не наздоженеш. Самовдосконалення, прогрес мусять бути завжди, але щоразу на якісно вищому новому рівні.

- Чим стала для "Піккардійської терції" цьогорічна Шевченківська премія?

- Це для нас і висока честь, і високий обов'язок. Також вбачаємо в цьому початок прориву визнання молодого покоління загалом. Щодо самої процедури присудження Шевченківським комітетом цієї нагороди, то зауважу, що ніхто нас не лобіював, не "штовхав", ми лише виконали необхідні формальності, надіславши у комітет потрібні документи.

- Чимало журналістів задає кожному з вас не зовсім коректне запитання: а як витратите грошову частину премії? Немов у Національній премії це головне, а з лауреатом більше немає про що поговорити...

- Коли вже зайшла мова про це, то повідомлю: частину винагороди використаємо на розвиток "Піккардійської терції", решту передамо на благодійність. Яку саме - не казатиму, бо ніколи не хизувалися доброчинством.

- І нарешті, коли "піккардійців" можна буде побачити і почути у Львові, зокрема на тій сцені, де ви "народилися"?

- Наразі завершуємо роботу над новим альбомом, який з'явиться, напевно, вже у травні. Він і складе основу нової концертної програми, з якою рушимо у турне Україною. Почнемо його зі Львова у вересні, приурочивши це до дня народження колективу.

З Днем народження вітаємо Романа Турянина!

Прелюдія від «Піккардійської терції»

У травні відомий український гурт, цьогорічний лауреат Шевченківської премії, проведе невелике гастрольне турне містами Дніпропетровськ, Запоріжжя, Донецьк та Одеса. У цих концертах «піккардійці» познайомлять слухачів зі своїми новими піснями, які увійдуть до альбому «Етюди», що планується випустити восени.

— Нині жанр acapella (спів без інструментів) суттєво видозмінився, — підкреслює співак Андрій Капраль. — У різних країнах, залежно від географії, є свої традиції, формуються нові вокальні школи. У світі щороку проводиться кількасот фестивалів акапельного співу, в яких відточують та презентують свою майстерність як невеликі колективи, так і повноцінні хори. Кожен із нас шістьох навчався хорового ремесла, побував на багатьох конкурсах, і врешті ми зійшлися на думці створити самобутній колектив у жанрі acapella. Як віддані теоретики назвали його «Піккардійська терція», як невтомні практики — співом доводимо слухачам, що навіть мінорний твір мусить закінчуватися життєствердним мажором. Уже 15 років ми прагнемо розвиватися, тому постійно експериментуємо: від народних пісень — до класичних творів, від авторських творів — до світових музичних стандартів. Наше «піккардійське» щастя просте — ми любимо те, що робимо, прагнемо підкорювати чергові Еверести та дякуємо Богові, який дає нам на це сили!